Будучи професором, я майже двадцять років викладав євангелізацію. Тривалий час постійно роздумував і задавався питанням, чому більшість віруючих ніколи не проповідують Євангелія. Ось дев’ять причин, які я побачив (наведені в довільному порядку):
Багато хто не знає, що таке «євангелізація»
Коли я проводжу церковні консультації, то запитую віруючих, як вони можуть оцінити євангелізацію у своїй церкві. Мені завжди дивно чути такі відповіді, як «ми відправили багатьох людей у місіонерські поїздки» або «ми служимо для безпритульних». Обидві ці справи є важливими (і, можливо, сприятимуть євангелізації), але вони не є власне євангелізацією, якщо не проголошувати Слово Боже.
Мало прикладів для наслідування
Дві людини сформували моє розуміння євангелізації. Я рідко коли бачив когось із них, щоб вони не ділилися з кимось звісткою про Христа. Коли сьогодні я запитую своїх студентів, хто в їхньому житті є прикладом євангелізації, то виявляється, що багато з них не мають жодного.
Деякі члени церкви не усвідомлюють суть спасіння
Я пропоную вам провести в церкві непублічне біблійне дослідження. І не здивуюсь, якщо ви знайдете осіб, які вірять у те, що добрі люди можуть потрапити на небеса без стосунків із Христом. Ті, хто в це вірять, не розуміють потреби євангелізації.
Деякі церкви не навчають благовістити
Я досі здивований кількістю церков, які не мають стратегічного плану, щоб допомогти послідовникам Христа проводити євангелізацію. Звичайно, віруючі за своєю сутністю мають говорити про Ісуса і спасіння, але навіть вони потребують, щоб їх спрямовували і навчали.
Страх перед невідомим зупиняє нас
Ви, мабуть, чули ці слова: «він/вона не буде мене слухати»; «а якщо це коштуватиме мені дружби?», «вона/він може задати мені такі питання, на які я не зможу відповісти», «вони не сприйматимуть те, що я скажу». Вірю, що більшість цих страхів є уявними, а не реальними. Однак усе-таки, ці страхи, можуть визначати наші дії і зупиняти нас.
Ми «забуваємо» про наше спасіння
Коли Ісус стає для нас рутиною – тобто наша пристрасть до Нього перетворилася на щось посереднє – ми не будемо пристрасно розповідати іншим про Нього.
Пастори не беруть участі в євангелізації
Не можу згадати, щоб я коли-небудь бачив сильну євангелізаційну церкву, яку б очолював неєвангелізаційний пастор. Пастор, який регулярно задіяний в євангелізації, буде більше ділитися досвідом. Він закликатиме церкву з більшою пристрастю благовістити і забезпечуватиме у церкві відповідне навчання.
Бо ми не знаємо багато невіруючих людей
Багато членів церкви настільки влились у церковний світ, що вони не можуть назвати хоча б кілька імен невіруючих, яких би добре знали. Якщо наше коло спілкування складатиметься з християн, то ми не зможемо благовістити.
Нам байдуже до невіруючих людей
Я впевнений, ми не можемо марнувати можливість євангелізації. Якщо твердо віримо, що люди потребують особистих стосунків з Ісусом, і водночас не розповідаємо про це іншим, то чи насправді ми у це віримо?
Що ще ти додав би до цього списку?
Чак Лоувлес є деканом програми Doctoral Studies, а також віцепрезидентом Spiritual Formation and Ministry Centers при Southeastern Seminary. Він є спікером на численних конференціях, а також автор християнських книг «Discipled Warriors», «Putting on the Armor», «Mentor», і «Nobodies for Jesus».
Переклад: Олексюк Ігор
Дуже багато людей знають що таке “євангелізація” і не розуміють що таке Євангелія, яку необхідно проповідувати, як про це навчав Ісус Христос: “Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!” (Мк 16 : 15)